Учні Гамаліївської школи та жителі села мали можливість повернутися в минуле та побувати на Андріївських вечорницях. Свято підготували учні 9 класу разом з педагогом- організатором Гось Зоряною Ярославівною. Діти познайомилися з народними звичаями українських вечорниць, обрядами ворожіння й кусання калити. Віддаючи шану минулому, беручи усе найкраще у наше сьогодення, ми на таких заходах відроджуємо усе найдорожче, що є у народу: його мову, пісню, історію…
У давнину, коли приходив вечір у переддень свята Андрія, дівчата збиралися у просторій оселі. Господинею дому повинна була бути самотня вдова, яка пильнувала, щоб дівчата під час вечорниць дотримувалися всіх традицій та вірувань.Окрім веселих розмов, забав та розваг традиційним ритуалом на вечорницях було гадання. Більшість дівочих гадань на Андрія мають на меті привідкрити завісу майбутнього, щоб дізнатися хто буде їхнім судженим. Своєрідним символом свята Андрія є обрядове печиво, яке використовувалось у різноманітних іграх та магічних церемоніях. Йдеться про андріївську калиту, відомою ще під назвою «коржа», або «коляти». У його виготовленні намагалися взяти участь усі дівчата, що сходилися на вечорниці. Своєю круглою формою «калита» нагадувала сонце. Пекли її з пшеничного або житнього борошна, обсипали маком і змащували зверху медом і маківкою витискали орнамент. Калиту підвішували в хаті до сволока, її охороняв пан Калитинський, тримаючи в руках квач чи віхоть. Хлопці, дівчата і навіть господиня хати по черзі їхали «кусати» коржа на рогачі або кочерзі. Сенс гри полягав у тому, щоб під'їхати «верхи», відкусити без допомоги рук шматок печива і не розсміятися. Кому це не вдалося – ставав об’єктом жартівливої кари, і пан Калитинський обмащував невдасі обличчя сажею (глиною а крейдою)
.
Немає коментарів:
Дописати коментар